Гедда Габлер

автор: Генрік Ібсен

режисер: Олена Щурська

художник: Марія Крутоголова

хореограф: Максим Ковтун

дійові особи та виконавці:

Гедда Габлер -   Ірина Ткаченко

Йорген Тесман - Віталій Ажнов

Ейлерт Левборг - Антон Соловей

Асесор Брак - Дмитро Олійник

Теа Ельфстед - Лілія Цвєлікова, Інна Скорина-Калаба

Юлле Тесман - Христина Федорак

Діана - Анна Глухенька, Анастасія Бабій

жанр: драма

тривалість: 120 хв (з антрактом)

обмеження по віку: 16 +

дата прем’єри: 26 травня 2017 р.

 

«Гедда Габлер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п’єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому.

Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг…

І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках…

На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою.

Гедда  – жорстка зовні й ідеалістична всередині!

Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть!

…Так люди не роблять… А як???

У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.

Чому Михайло Гурман не вижив

автор: Павло Ар’є (за мотивами п’єси Івана Франка «Украдене щастя»)

режисер: Стас Жирков

дійові особи та виконавці:

Анна - Катерина Вишнева

Михайло - Микола Береза (актор Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса)

Ніколаус - Тімо Хастенпфлуг (актор Theater Magdeburg)

жанр: любовна історія з життя мультикультурної Європи

художник: Софі Ленглахнер

драматург роботи: Лаура Буш

тривалість: 90 хв.

обмеження по віку: 18+

автори ідеї: Стас Жирков та Павло Ар’є

Фото: Нілз Бом

дата прем’єри: 13 квітня 2017 р.

Увага, у виставі використовується ненормативна лексика!

Копродукція Theater Magdeburg (Німеччина) та Театру «Золоті ворота» 

«Чому не вижив Михайло Гурман» унікальний білінгвістичний проект (вистава грається українською та німецькою мовами) за участі акторів з різних країн. У спектаклі є субтитри з перекладом.

Молода українка Анна має вийти заміж за німця. Так хоче батько Анни, який сподівається отримати таким чином великий посаг. Але Анна кохає незаможного Михайла. За допомогою товариша – армійця, Михайло добивається, щоб його зарахували до армії. Анна отримує сфальсифікованого листа, що Михайло загинив на війні. Це спонукає її погодитися на бажаний батьком шлюб з власником автомайстерні Ніколаусом і переселитися до Німеччини. Раптова поява Михайла створює трикутник, який поступово стає все більш небезпечним.

Твір Павла Ар’є базуєтся на п'єсі «Украдене щастя» українського письменника Івана Франка і розповідає про відносини Анни, Михайла та Ніколауса, які закінчуються фатально. Павло Ар’є модернізував відомий український текст і розповів у своїй історії з мультикультурної Європи про право кожного на маленький шматочок щастя у житті. Сучасна варіація тематизує описане Франком нерівне співвідношення сил чоловіків та жінок і застосування чоловіками насильства до них, хоча дія й відбуваєтся у сьогоденні, почергово в Україні та в Німеччині.

Основна тема: реалії сучасної мультикультурної Європи та спроби українців адаптуватися до «європейського життя». Як працює демократія? Як простій людині реалізувати своє приватне щастя? Чи може жінка протистояти «чоловічому світу»? Наскільки взагалі ми вільні у наших вільних країнах?

Протягом репетицій був використаний метод devised theatre – 40% тексту народилося у процесі постановки та розмов із акторами. 

  

Сама хотіла

авторки: Една Мазія, Наталія Блок

режисерка: Юлія Мороз

світло: Сергій Огрудніцький

звук: Дмитро Солодкий

відео: Ростислав Пащенко, Дмитро Кошик

дійові особи та виконавці:

Двора – Богданна Шуманська

Асаф – Антон Соловей

Шмулік – Владислав Оніщенко

Гіді – Владислав Писаренко

Села – Богдан Буйлук

жанр: недитячі ігри. спогад

тривалість: 70 хв.

обмеження по віку: 14+

дата прем’єри: 23 лютого 2017 р.

 

Їй 14 і вона нарешті зважилася заговорити з ним. Йому 17 і він з друзями  вирішив розважитися…

Ми всі під’єднані до однієї мережі, але маємо різні налаштування... Звичайна підліткова гра, яка вийшла з-під контролю та перетнула межу. Коротка спідниця, алкоголь, вік, гормони... Миттєво спалахує некерована пристрасть.

Кому та коли треба було сказати «стоп», щоб не опинитися в стінах суду?

Основа вистави –  реальні жіночі історії, що стали відомі завдяки популярному українському флеш-мобу в інтернеті, а також судова справа, що відбулася в ізраїльському містечку.

#яНеБоюсьСказати

Кольори

автор: Павло Ар’є

режисер: Влада Бєлозоренко

художник: Юлія Заулична

хореограф: Павло Івлюшкін

світло: Сергій Огрудніцький

звук: Дмитро Солодкий

дійові особи та виконавці:

Рожева – Лілія Цвелікова

Помаранчева – Анастасія Салата, Анна Глухенька

Червона – Катерина Вишнева

Фіолетова – Віталіна Біблів

Чорна – Інна Скорина-Калаба, Валерія Брянська

жанр: жива історія

тривалість: 75 хв.

обмеження по віку: 14+

дата прем’єри: 4 лютого 2017 р.

Душа людини – дитина. Ця дитина потребує уваги і терпіння, вона хоче, щоб її почули і зрозуміли. Мова її неясна, але важлива. Вона хоче простих і ясних речей. Вона беззахисна перед Життям, перед Смертю. Їй потрібна підтримка. Чия?..

Родина – це від слова «рідний». Як важливо знати і відчувати, що рідний дім – це не просто два слова, це місце, де наша душа кожного разу стає дитиною. Дім, місто, країна… Країна – це дім. Чи завжди?..

Суміш кольорів, різнобарв’я жіночих характерів і палітра темпераментів від юності до глибокої старості …